У чесність – грав, та не слуга, не граф її.
Фальшиві сцюрлі, справки, «медсестра».
Здай тести із урінокаліграфії.
Попісяй рівно. Вимкни, врешті, страх.
Ти ж – «рівний пацик». Випишись і випісяйсь.
Ми снігу, – скільки треба, – надамо!
Гляди й… удасться людям роздивитися
у почерку тверду ходу думок.
Хрін з ним: ще згодом снігу наморозимо!
Для справи держзапасів не шкода.
Тож пісяй, пісяй. Витри з губ молозиво*
і гідний приклад мужності подай.
Що – сніг? Переб’ємося і без нього ми.
Затягнем паски ще на півзими!
Хоча і поверталися безногими,
коли агітував ти всіх «за мир»…
Не сци. Попісяй. На Fb, у твіттері
напишуть: рівно вивів знаки ти.
І вже ніщо, у жодній жовтій літері,
дай боже, не покаже наркоти.
© Сашко Обрій.
* густе молоко, яке виділяється
молочними залозами самиць ссавців
перед пологами і в перші дні після пологів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832339
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.04.2019
автор: Олександр Обрій