Шаленіє вічним прагненням весна


Шаленіє  вічним  прагненням  весна,  
Полум'яна  зваба  пристрастю  цвіте,
Щось  співзвучне  відчуває  кожен  з  нас,
І  надіється  –  цвіт  в  серці  проросте.

Ви  не  вірте,  що  любов  суцільний  кайф,
Насолоди  безперервної  снага.
То  життя…  і  нарікай  чи  дорікай  –
Навіть  букві  справедлива  є  вага.

До  мовчання  підбираю  знов  ключі.
Попри  все,  мені  вповільнити  жагу  б,
Прокидатися,  хоч  зрідка  на  плечі,
Й  теплий  досвіток  спивати  з  ніжних  губ.

А  натомість  докір  й  сумнівів  вагон,
І  безсонні  ночі  з  книжкою  в  руці.
Хоч  моя  весна  і  схильна  до  пригод,
Та  її  ґвалтують  думи-мудреці.  

Є  в  природи:  і  спокуса,  і  протест.
Як  зуміти  й  зрозуміти  дивний  світ?
Прохолода  у  взаєминах  –  підтекст…
Зайва  метушня  душі,  чи  вдалий  хід.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832402
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.04.2019
автор: Полісянка