ти забрав меланін із мого волосся
й черевики у долі - чудна і боса
а із серця поцупив стремління волі
через тебе - у клітці і на приколі
ти багаття розвів зі свічок любові
тануть, скапують щастям на полі крові
клеять воском своїм одинокі друзки
хочеш бути сама? відтепер - а дзуськи!
білі «я» від тепла стали «ми» червоним
дві самотні душі у одній персоні
їх тепер не розтяти, не розділити
їм тепер один одним довіку жити
тільки чом від кохання волосся сиве?
плата сріблом життю, а однак - красиво...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832540
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.04.2019
автор: Ulcus