…щоночі п’ятий день морози, нехай і не великі, але вода перетворюється на льодяну душу, зовні ніби й приваблива, а насправді холодна, як ця ніч застуджена самітністю… і весна її не обіймає, лише квіти й люди своїм теплом зігрівають ранки…
… яка ж то витримка й мужність підсніжників, посаджених весною, ніби на мить, але яку?!.. вони подають падаючій свої неповторні світогляди сьогодення, навчають людей дарувати весну іншій людині, в якої крижане минуле в перейми забуття відсторонює від подиху… подиху народження… народження весни… народження весняних квітів душі для тебе, душі моєї для підсніжників весни… посаджених весною…
© Петро Кухарчук
© Петро Кухарчук, фото, 24.02.2018
ПІДСНІЖНИКИ
Навіщо ці, слабкі, слабкі морози?
Захолодити душу кожну ніч?
Весна не гріє... студжені в ній грози,
Як люди й квіти - блиск воскових свіч.
Лиш люди й квіти і весняний холод
Серед пелюсток ніжних, крижаних,
Торкають душ, вдихнувши вічний голод,
У квітах перших- ніжно весняних.
Загорнуться в народження весняне,
В найперше із усіх земних прозрінь,
Зігріють душі - подих не зівяне,
У мужності квітковій світ терпіть...
(С) Леся Утриско
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832876
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.04.2019
автор: Леся Утриско