Хочеться матом всіх крити,
дурнів купати в лайні.
Страшно лютує мій критик
в білім, пухнастім... мені.
Цвіркає з критиків слина
піною труйних кислот.
Скільки б щурі не "пасли" нас –
жодного ще не спасло.
Гнійні нариви – відкрити!
Скрізь "блатата" й блекота...
Криком розкрає всіх критик
й знов обернеться в кота.
Хрестик розведених колій
в блазнів послаблює хіть.
Гріється на видноколі
критик – пухнастий муркіт.
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832929
Рубрика:
дата надходження 16.04.2019
автор: Олександр Обрій