Народ у нас – як той дрімучий ліс:
Є в ньому й велетні – могутні деревА,
Є деревця, як карлики (це той, хто не доріс),
А знизу – зарослі кущів і всяка там трава.
Повіє вітер – у верхівках зашумить.
Десь стукне дятел, то довкола йде луна.
У лісі затишно і зручно усім жить,
Лиш коли вирубка – картина геть сумна.
Слухаю народ, спілкуючись з людьми,
Я переконуюся в тому знову й знов:
Чим далі в ліс заходим ми,
Тим усе більше в ньому дров.
17.04.2019р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833139
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.04.2019
автор: Павло Коваленко