Ой вербиченько - вербичко, чому зажурилась,
До води,що в річечці, низенько нахилилась,
А тобі, нині б радіти, весна розквітає,
Сумний погляд, все до сходу, душенька страждає,
А тобі, нині б радіти, весна розквітає,
Сумний погляд, все до сходу, душенька страждає.
Мина день й нічка тривожна, знов чекає звістки,
Є поранені й убиті, не йде ворог звідти,
Та вербичка, як країна, краса в вишиванці,
Лист дрімає, а сережки розпустились вранці,
Та вербичка , як країна, краса в вишиванці
Лист дрімає,а сережки розпустились вранці.
Сонце лагідне, привітне, вселяє надію,
Що колись, все ж мир настане, не втрачає мрію,
Вода в річці зарябіла, десь птаха кричала,
У останню путь, мати сина проводжала,
Вода в річці зарябіла, десь птаха кричала,
У останню путь, мати сина проводжала.
Почуй Боже, почуй, весь світ, земля рідна стогне,
У вербички молодої, серденько, аж стигне,
Ті сережки, немов діти у воді холоди
Нам усім та й краще б воїн не знати ніколи!
Почуй Боже, почуй весь світ, земля рідна стогне
Нам усім та й краще б воїн не знати ніколи!
18.04.2019р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833209
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.04.2019
автор: Ніна Незламна