Рубають ліс і палять замість дров,
Згорають кращі в полум’ї війни.
Поміж пеньків повиростають знов
Дерева, та не Смереки й Ясени.
А ще може ввірватись буревій
І вирвати Дуби прямо з корінням.
Куди вже нам там до здійснення мрій,
Коли у боротьбі згорять сумління.
Народ – дрімучий ліс непрохідний,
В якому тоне істина у тінях,
І вовком виє той, хто ще живий
Й шукає правду у своїх коріннях.
18.04.2019р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833216
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.04.2019
автор: Павло Коваленко