Ця темрява в мені тебе не хоче...
ти надто світлий болем захлинутись.
коли навколо завтра напророчить-
закохані, що можемо ще збутись...
ця темрява в мені така важка.
всміхається змертвілими очима...
пустеля всередині, не жива,
і ти прости, бо з пусткою змирилась...
та тільки ці нестримні почуття
примушують дощі страхів пролитись...
це боляче і душить каяття,
бо втратами не хочу більше жити,
І видихаю подихом одним...
Моїй пустелі важко розквітати.
Бо жаль вбиває й надто над міцних
Як темрява захоче обійняти...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833289
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.04.2019
автор: Квітка))