Вкраїно моя нещасна, що буде з Тобою завтра,
Як діти Твої немудрі тебе відведуть на глум?
Чи знов загелгоче люто наруги червона ватра,
А мо' зашкварчить навколо ворожий убивчий тлум?
Чи будуть ще мати сили навалі цій без утоми
Впиратись борці свідомі, відкинуті за межу?
У серці Твоєму, люба, пульсують гіркі судоми,
Зібралась юрба укотре гостити удома лжу.
Ти плачеш, Ти на колінах благаєш її спинитись,
Бо колір зелений мав би вертати у дім весну,
Та нині він поза вінця отрутою лиш налитий,
Зомбує твої простори і кличе дітей до сну.
Вкраїно моя нещасна, тримайся молю, тримайся!
Тулися до душ промерзлих, хоч кілька відтане хай!
Бо вже потирають руки ординці, до крові ласі,
Припрошуючи наївних сподобитись до гріха.
14.04.19 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833445
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 20.04.2019
автор: Леся Геник