Зірка______________________Олесь Григ

В  доленосних  шляхах  підсихає  ковил,
І  стихій  о́крім  вітру  і  пилу  немає,
Лиш  очей  тугу  східних  рабинь  небосхил
Таємничим  світінням  зірок  розсипає.

Як  мені  вже  здавалось,  що  ради  нема,
Що  загибель  в  степу  стане  ліпшим  дарунком,
Крізь  чадру  із  хмарин  сяйво  що  надиха
Від  яскравої  зірки  лилось  порятунком.

І  неначе  дотепний  барон  казкови́й
Сам  за  чуб  вимикався  з  болота  чудово.
Бо  так  наш  побудований  світ  віковий  –
Хтось  від  променів  теплих  здіймається  знову.

Відповім  що  на  це?  Бо  –  ні  сил,  ні  тепла!
Не  наповнишся  миттю  надтхенням  і  змістом,
Та  однак  –  зірка  рідна,  мене  що  знайшла,
Сяє  віддано  вся,  безкорисливо  звісно.

Оригінал.

На  дорогах  судьбы  засыхает  ковыль,
нет  стихий,  кроме  ветра  и  пыли  на  свете,
лишь  глазами  печальных  восточных  рабынь
отдаленные  звезды  загадочно  светят.

И  когда  мне  казалось,  что  выхода  нет,
что  погибель  в  степи  будет  лучшим  подарком,
сквозь  чадру  облаков  вдохновляющий  свет
исходил  от  звезды  удивительно  яркой.

И  я,  словно  веселый  из  сказки  барон,
сам  себя  за  вихры  вырывал  из  болота.
Так  уж  в  мире  устроено  с  давних  времен,
что  от  тёплых  лучей  поднимается  кто-то.

Чем  ответить  смогу?  Нет  ни  сил,  ни  тепла,
не  наполнишься  вмиг  вдохновеньем  и  смыслом.
Но  ведь  в  том-то  и  дело  –  родная  звезда  
всю  себя  отдает  и  горит  бескорыстно

Автор  Олесь  Григ

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833475
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.04.2019
автор: Юрій Шибинський