Бджоли гудуть понад веснЯним квітом,
Проголодавшись після довгої зими.
Весна невпинно шириться над світом,
В якому зараз всі перебуваємо і ми.
Потроху зеленіє все довкола,
І навіть мохом вкривсь трухлявий пень.
Земля, яка була ще донедавна гола,
Вквітчається під шум пташні й пісень.
І сонце ясне, й чисте небо,
І білий колір в цвіту абрикос
Дає надію й відчуття, що треба
Життя сприймати мовчки, а не вголос.
Навіщо говорити – чути краще,
Як вітер ніжно доторкається квіток,
Які стають від того ще пахуще
Запрошуючи усіх бджіл на взяток.
Почути кожний звук весни у тиші
Й відчути тишу в гомоні пташок,
Й полинути душею в самі виші,
І віднайти для себе в душу затишок.
21.04.2019р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833521
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.04.2019
автор: Павло Коваленко