Я стану мисливцем заради тебе,
аби тільки схопити тебе.
Я знищу усіх ворожих бійців,
щоб не дісталась нікому, крім мене.
Дозволю впиватись кликами
у тіло моє, щоб тільки було тобі добре,
і навіть царапати спину дозволю.
Все, чого побажаєш.
І доки ти хвора на лікантропію,
я буду невиліковно хворіти тобою.
Дивитись у вічі, що грають немов із вогнем,
весь час міняючи колір з зеленого на голубий.
Не жити без тебе, не їсти, не спати, не пити,
не думати, не мислити, не існувати.
Лише тебе, вервольфшо, захищати.
Кохати і ночами ніжно цілувати,
кожен день заради тебе життям ризикувати,
обома руками тіло твоє тримати,
до себе ніжно тебе пригортати,
щоночі чути твоє чарівне виття,
бути закоханим до забуття,
немає цьому вороття.
Адже - це сенс мойого буття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833522
Рубрика: Верлібр
дата надходження 21.04.2019
автор: Кирилл Падухевич