Минуле повернулось,
Кохання забулось,
І сміх на очах у людей.
Загасена свічка ,
Вже лишила лиш попіл,
Простягнена стрічка,
Через мене і долю,
Знов відкрила ті двері,
У тьму.
Ти погасиш в мені,
Доброту і любов.
Щоб спокусою звабить мене.
Знов покиниш мене , а я...
Все прощатиму знову.
Бо мене полонив назавжди...
Люблю тебе, а що із того?
Ти ж не позичиш свого серця,
І щастя не подариш.
Пробач, та я уже не стерплю,
Ти винен і цьому межа.
Хіба ж я не права?
Ти маєш право відвернутись,
Й лишити знов у самоті.
Але ти знаєш що ніколи,
Моя любов не вмре.
Ти не побачиш мої сльози,
І мою печаль.
Не озирнешся бо серденьку,
Твому була і є байдужа!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=83357
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.07.2008
автор: Olenka