ДО Т. Г. ШЕВЧЕНКА

Не  сумуй,  Тарасе,  не  гнітися,
Проясни  зажурене  чоло,
За  Вкраїну-неньку  помолися  -  
Ми  зумієм  побороти  зло.  

Ми  укупі,  чуєш,  ми  всесильні,  
Й  до  свободи  жадібність  лиха.  
Недругів  погрози  недоцільні  -  
Ми  зумієм  дати  копняка.  

Не  схилити  нас,  не  побороти  -  
Ми  нащадки   славного  Сірка  -  
Хоч  бувають  в  долі  повороти,  
В  жилах  кров  прадіда-козака.  

І  щоб  там  пророки  не  казали  -
Непокірна  українська  плоть.  
Ми  воскреснем  з  попелу,  із  жару,  
Як  за  віру  воскресав  Господь!

Ми  здобудем  волю  неодмінно,  
Дружнього  позбудемось  ярма.  
Віддамо  новому  поколінню  
Мир,  якого  дотепер  нема.  

Ми  такі,  бо  в  тебе  ми  вдалися:
В  горі  підставляємо  плече.  
Помолись,  Тарасе,  помолися,  
Ми  ж  своїм  незгодам  допечем!  


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833582
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.04.2019
автор: Оксана Пісня