Чом все несправжнє, попіл поміж рук?
Слова немов полин і той зів'ялий.
Я хочу небуття, щоб серця стук,
Вже не тривожив, поклики тривалі,
Дощів сумних, намочать каяття.
Роз'ятрене заниє, скажи нащо?
Я хочу тиші, диво - небуття.
Прощати й відпускати, що з них важче...
Бо все несправжнє, попіл поміж рук.
Той погляд пильний пусткою змертвілий...
Зневірою, неначе чорний крук,
Де сьогодення мріями зміліле...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833592
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.04.2019
автор: Квітка))