БаРигів, комуняк – чіпляй на гілку!
«Бавовна» знов поперла із проріх:
новинський, рабінович, бойко, вілкул
обсіли густо батьківський поріг.
Зухвало пруть у вікна прусаками.
Між рамами пролазять до шпарин.
Куди не глянь – самі зальотні хами
і чи не кожен стервом тхне старим.
Натхненний преЗЕдентом «рузькомірським»,
рішуче ставить блоки опоблок.
Бо пліснява зелена з’їла мізки.
Бо так пахтить «крємльовскає бабло»,
що штрикає шалено мову вілкул, –
зеленкопикий, капосний чешир.
Та гузно швидко схопить власну ж «вілку»*.
Під три чорти, світ за очі «чеши»!
А ні – то на гілляку вілкуляку!
Четвер сьогодні чистий – чисть ефір!
Єхидствує – якби ж то вовкулака –
чешир… Чи ширку «лупить», чи чефір.
Одвіку бабка йожка завжди проти.
А тут кого не візьмеш – бабойог.
Волають «За життя!» кремлівські шпроти,
і зиркають на наш великий льох.
Та час уже не той, не вілкуластий! –
Шугають треті півники кота.
Готуйся, шобло, «склеювати ласти».
Не довго вже сидіти «на кортах».
Ні прощення, ні жодних преференцій.
Замало вже обмазаних мармиз!
Таких як ви, – топити у зеленці.
Хай в пеклі не закінчується хмиз.
P.S.
Дрижиш, мовляв, котяра знов буянив?
Чеширський вілкуляк тобі боярин!
© Сашко Обрій.
* - виделка (з москв.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833614
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.04.2019
автор: Олександр Обрій