Один лиш кадр,
Лише один.
І смак гіркої зради.
Це епізод, картина,
По вулиці іде дитина.
Очі її блистяться,
По щоках сльози
струмком лляться
Батьки, сетра і брат,
Про неї всі забули.
Її згадать ніхто не рад.
Хоч серце б'ється,
Але вже не сміється.
Воно так довго страждало.
І вже напевне не мало
Часу з тих пір протекло,
Як втекло від неї сімейне тепло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833781
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.04.2019
автор: Ніколь Жайвенер