Дивлюся на гілку калини
На білий, мов сніг, її цвіт.
Немає такої країни,
Де мову гнобили пів тисячі літ.
Вона по весні розквітала,
Злітала в новий свій політ.
Поетів, щораз сповивала
І піснею знов чарувала цей світ.
Зі сходу завили совіти,
Бо їм подавай лиш "язик".
Рясніють калинові квіти
Під трепетні звуки вкраїнських музик.
Немовби сопілка, чи скрипка
Звучать українські слова.
Як хлібна скоринка, чи скибка,
Насичують душу до волі сповна.
Моя невмируща ти, мово,
Прийми мій низенький уклін.
Поети вмирали за слово,
А ти піднімалась віками з колін.
Спасибі усім українцям
За мови калиновий цвіт.
Не знищити слово ординцям,
Вкраїнська звучатиме й тисячі літ!
28.04.2019 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833822
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.04.2019
автор: Східний