Бусол глобус облітає.
Бусол глобус облюбив.
Навкруги – добіса таєн,
сім чудес і десять див.
Зграя бусолів чудесних
огинає вплав дугу.
Галичани – по одесну,
а гетьма́нці – по шульгу.*
Смикай хмари-шабатури,
доки не посоловів!
Бусол – бусом у Батурин,
літаком – посол у Львів.
Цей танок – безперестанку.
Громовиця – блись та блись.
Ген, буслині пера – з танку.
Щоб і ми тут відбулись.
Щоб і ми – його онуки –
торували небо над...
Щоб вдалося пригорнути
цю красу, що в нас одна...
Бушель, гайстер чи лелека,
чорногуз чи то боцюн...
Ця земля для нього – мекка.
Обцілуй з ним землю цю!
© Сашко Обрій.
* праворуч і ліворуч відповідно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833877
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.04.2019
автор: Олександр Обрій