Отримав волю раб у дар,
Покласти в торбу як сухар
Її хотів і так, і сяк,
Вона ж не влазила ніяк.
Тягнув на себе мов кожух,
Велів щоб відганяла мух.
Щоб зігрівала у ночі,
Пекла смачненькі калачі.
Орала, сіяла, гребла,
Як наймичка йому була.
А воля ну ні те, ні се.
Води йому не принесе,
В долоню не кладе мідяк.
Сказав: Був раб, тепер жебрак!
Навіщо ти така здалась,
Як курка ти хоча б неслась.
Тебе не вип‘єш, не з’їси.
Та під відсотки не здаси.
Сварився: Викину, віддам!
Знов рабським заживу життям.
Так ліжко, локшина і дах,
Я ж не якийсь без мізків птах...
Отримав волю раб у дар,
Але йому миліш сухар.
А воля в неба все питає:
Рабів колишніх не буває? ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833926
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.04.2019
автор: Ірин Ка