Ця присвята моєму дідусеві, Бондаренко Михайлу Григоровичу, який прожив важке життя. За часи другої світової війни, воював. Потрапивши у полон до концтабору, лише чудом вижив. Дуже любив дітей, був доброю людиною.
– Подивись, дідусю! Розцвіла калина.
Засипає цвітом дорогі стежки.
Похилилась з горя мовчазна хатина.
Їй невтямки й досі, що не вернеш ти.
З нею теж журюся в ностальгійну днину,
Бо приходиш рідко у мої ти сни.
Та поклавши квіти на твою могилу,
Знов тебе зустріну в кольорах весни.
Поведе стежина до твоєї хати.
До старої лавки поблизу воріт.
Ти згадаєш вкотре про війну й гармати.
Як зустрів бабусю в пору зрілих літ.
Пригорнусь до тебе, як в роки дитячі.
Розповім про бурі на земній тропі.
Про свої здобутки і сумні невдачі,
Про любов до тебе й незабутні дні.
Рідний край, дороги вмить постануть знову,
По яких колись нам довелось пройти.
А тебе покличуть до святого дому,
Де немає болю і жахів війни.
– Подивись, дідусю! Розцвіла калина.
Засипає цвітом дорогі стежки.
Похилилась з горя мовчазна хатина.
Їй невтямки й досі, що не вернеш ти.
23. 04. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833932
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.04.2019
автор: laura1