Дерева
Тобі, Ісусе
Дерева одягли білі штанці
В останній-і-передостанній тиждень Посту
І одірвались
так від чорноти
Так пориваються іти —
матросять в гості!
матросять — і оці, й оті,
і — в гості...
Адже тому
і закладаються
згори — зв’язки...
Більш гірне чує...
Один в одного не просять
оті шнурки...
розв’язують і
переносять:
що був такий
на землях
Чоловік
І терпнуть...
Шерехкають загорожі!
І висохло схитнувся вік:
То більше вже
Син Божий!!
І прокидається, що в серці, чоловік...
А добре
нам удвох
Ти — Бог!
5.04.2014
Світлий Тиждень
Погода — корабельная!
І я прийшов — щоб парусами
ворушити! —
людей, які живуть, жили
і будуть жити!
біло-пастельнії!!
Як вишні зранку
в квіті
уздовж жита!!
Це просто неможливо:
напнуті —
жильні —
пориваються злетіти!
Білопастельне — все
так і пантруй
що к Богу
вознесе!!
І тим прийшов я
щоб любов’ю дорожити —
які жили! живуть!
і вічно будуть жити!..
Нехай воскресне Бог!
Щоб грудочку землі
з любов’ю розім’ять
оці у біло-чорнім і стоять...
лелеками
любов’ю й возлетять...
Погода корабельная!
Серця дзвенять!!
28.04.2014
* * *
«Над праведником сходить сонце,
над щирим серцем – радість.»
(Пс. 97, 11-12).
О Божа правдо,
ти далась гукнутись...
О Божа совісте!!! далася –
чути!
О Всемогутній!!! –
в Тобі й вся могутність –
нехай живуть серця!!
комусь сподобалась мова ось ця
чи коні в лузі...
живуть в твердих горішках
друзі
інколи ковзають й по злітній
смузі
в натузі, –
о Сонце! Син воскреслий
у Отця!!!
Сину Всевишнього,
коли дібравсь крайця! –
тож і сколупують серця
у музі?..
то що я можу в славу Божу?? –
що можу?
дитинним серцем
тверда віра! й в славі Божій!
любов хай
чує кожен...
нарешті вже любов –
вже чує кожен!!
8.04.2018, Великдень
До Великодня
Ольга Седакова мовила
в інтерв’ю, що вона
з генієм (делікатно, непрямо мовила), —
йому й присвячується
Поет із генієм?
А тут — з теодицеєю!
поет з сторінки — цеї
умий писка
і зубами блискай —
так мовлять — дивлячись
на Сонце
поліцейські...
А ти з теодицеєю!
Люди, чого невеселі?
Мов першак — з-під
велосипедної рами! —
і храми як храми
і села як села:
й донизу — й земля блисне! —
й догори — в сонце — буц! незумисне! —
і їду!!
Навкруги ж — сільські люди
не в селах.
Та я в сонці!
Закачана справа штанина —
й веселість!!
Чого синдромите —
як то його? — Ансельмом?
19.04.2016, ранок
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833967
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.04.2019
автор: Шевчук Ігор Степанович