Мені здається, що весні не бути,
Бо стільки холоду в травневі дні...
І неможливо пройдене забути,
Коли каштани розцвіли чудні,
Свічками вгору нас благословили —
Вмлівали ночі, квіти й небокрай.
А ми, щасливі, миті ці ловили...
Прилинь же, весно, на струні заграй,
Обкутай шаликом із оксамиту
Тепліших ранків, сонцесяйних днів,
Вберуся я у вишиванку-свиту,
Мене зустрінь із зоряних світів!
1/05/19
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834164
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.05.2019
автор: Lana P.