Панує квітень, в білих сукнях вишні.
Під ноги падають ніжненькі пелюстки.
На небо василькове сонце вийшло,
Розсипало в саду сріблясті блискітки.
Набіг легкий крилатий вітерець.
Зтрусив з пелюстків, з листя дрібні роси.
Хутчій побіг до річки, навпростець,
Сплітати сонним вербам віти в коси.
А квіточки, що розцвіли в саду,
Свої умили личка вранішньою росою,
Бо скоро бджілки-трудівниці загудуть.
Зберуть нектар і понесуть з собою.
Старанно працював для нас Творець.
Сад фарбами яскравими чарівними писав.
Хотів, щоб та краса торкнулася сердець.
Для душ людских він Весну малював!
29.04.2019 рік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834277
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 02.05.2019
автор: Zoja