Як сонечко зійшло раненько,
В садку затьохкав соловейко.
Дзвінкий, прекрасний голос мав,
На рідній, солов’їній мові,
Він ніжно тьохкав,- він співав.
Ворона над садком летіла
Почули солов’їний спів, та й сіла.
Та й почала той спів гудить :
Співати сонцю - треба вміть!
Співає той, хто голос має.
Послухай, як я заспіваю ,
Щоб чули спів мій, аж з за хмар…
Злетіла й сіла на димар,
Кар- кар, кар- кар, кар- кар, кар –кар,
Тріскучий спів був у ворони,
Аж загули на церкві дзвони…
Злякалась, сіла і мовчить .
Не треба соловейка вчить,
І не заводити розмову,
Не знавши солов’їну мову.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834312
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.05.2019
автор: Викчер