253* так закоханість переростає в одержимість
Хто коханням своїм заворожений до сліпоти,
Хто дівочими чарами впоєний – спалить мости
Перед світом, в якому суперника вічно він бачить –
Той у жертву кохання свого ладен все принести!
254* молитва пасхального чину:
«у сховках слів моїх – і кара, й радість днів…»
– Не потурай словам, що у душі моїй:
І пристрасть в них, і гріх, жадань тілесних рій!
Чим більше слів-думок вуста промовлять нині,
Тим більше в Судний день спитаєш, Отче мій?
255* о, щедре небо у словах! і скупість – безгранична…
Немало небо всім живим розчарувань послало.
Тож істин не шукай ні в чім, і правди ідеалів,
А просто будь. Живи й люби, людиною під сонцем:
Той, що творив світ наших мрій – дав долі часу мало.
256* на жнивах віків: «ненависті все ж більше, ніж любові,
зазнав цей люд від вчень, богів, релігій»
Приходимо в світ ми з душею, що вільна від видумок, чиста,
Красива мов лотос, невинна – без вір у богів і пророків,
І лиш настанови батьків та «просвітлених» «божі уроки»
Юдеїв з нас роблять, Христових
рабів, мусульман, чи буддистів…
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834313
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.05.2019
автор: Касьян Благоєв