Смак порожнечі нестримно болить,
Давить так важко провиною в грудях,
Гордість уперта, колюча - спинись,
Бо нас 'як таких' вже більше не буде...
І так вже бринить тонка волосінь,
З днів натягнулась, нестерпно знімілих...
З сонця довіри одна лише тінь
Ріки із щастя у буднях зміліли...
.....
Та тільки не сльози, повільні струмки,
Гордість терпка ніколи не зітре...
На згадку лиш сумом, пекучі думки-
Де жалем пронизливий вітер...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834396
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.05.2019
автор: Квітка))