Божевільний ядушний вітер
був за віжки у породіллі,
що стрясала важким барилом
та ревіла ізпересердя:
- Гей, Люципере, хай ти луснеш!
Де потяг о лихій годині?
Ось твій виплодок вже родиться,
як свиня у мішку товчеться!
Роз'яжи ж мені черевину,
розсотай соромітну кучму,
та підсунь домовину трухлу, -
хай призріє уже дитина.
Закотивши незрячі очі,
уп'ялося воно у цицьку...
Навкруги світи заячали,
всяка погань затанцювала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834440
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.05.2019
автор: Еkатерина