Знімусь в небо лебедиком
Тай під самі зорі,
Щоб мене не зачіпало
Знахабніле горе,
Щоб мені не докучала
Нудьга кисло-лика,
Щоб до мене шлях не знала
Журба чорно-пика!
Ой розправлю я крилечки
Тай понад лісами,
Тай подамся недалечко
В село над хатами!
Бо ж у селі, в білій хаті,
Живе лебедонька
Білолиця, кароока,
Як Сонечка донька!
Опущуся серед двору,
Під віконцем стану,
Зачну ніжно викликати
У садок кохану!
Соловейко заспіває,
Бузок зачарує,
Ясний місяць срібні перли
В коси подарує!
Тільки хай її не кличе
У хатину мати,
Бо й сама колись пізнала
Що то є кохати!
04.05.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834493
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.05.2019
автор: dovgiy