[b]ТИША[/b]
Буває, Тиша стогне, мов могила
І рве безодню, наче долі крик.
У згустку пустки причаїлась сила
Грому подібна, скуті сміх і рик
Диха́ння Незбагненного й вітрила
Прірви страхі́в. Розп’ятий єретик
Молитви чрева Бога. Спорожніла
Уява розуму, де часу лік враз зник.
Осяжне зчавлено в Ніщо, уже зави́ла
Мить жаху спів як мовчазний різник.
В ній смерть себе вродила і зніміла:
Нову симфонію там пише Чарівник.
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]5 травня 2019 р.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834561
Рубрика: Нарис
дата надходження 05.05.2019
автор: Гай-Нижник Павло