ти - квітка... дощова чи, може, райдужна,
а, може, все одразу - те і те...
Memento mori - це обитель страждущих...
ах, як неправильно - не лАте, а латЕ...
я п'ю своє, а ти кричиш - під Іздрика,
твій сміх стихає, ніби камертон,
то так блаженно, як ворушиш ніздрями -
то дуже сексуальний напівтон...
я каву п'ю й твої малюю профілі,
рипить в клітинках стилос-олівець...
ми - "інь" і "янь", ми Фауст з Мефістофелем
і нам один без одного - пи..дець...
чи нам пороблено, чи, може, нам наврочено,
чи нам написано на світовім даху...
а я закохано і, може, трохи збочено
тобі запхаю носа під пахву,
торкнусь грудей, замкну в обійми талію,
потЯгну силоміць під літній дощ...
ми - пара, ми - Гермесові сандалії,
відполіровані тертям його підошв...
до д..пи все - канони, рими, розміри,
хто ж нас з тобов помістить у канон?
ми - телеміст між Донаг'ю і Познером,
хиткий та міцно зв'язаний понтон...
ми - "інь" і "янь", ми - божевілля й стриманість
пожежа та заряджений брандспойт,
ми - вперті шкіри у долонях римарів,
контрабандист (це я) і ти - checkpoint
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834673
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.05.2019
автор: Redivivus et ultor