ти - квітка… дощова (18 +)

ти  -  квітка...  дощова  чи,  може,  райдужна,
а,  може,  все  одразу  -  те  і  те...
Memento  mori  -  це  обитель  страждущих...
ах,  як  неправильно  -  не  лАте,  а  латЕ...
я  п'ю  своє,  а  ти  кричиш  -  під  Іздрика,
твій  сміх  стихає,  ніби  камертон,
то  так  блаженно,  як  ворушиш  ніздрями  -  
то  дуже  сексуальний  напівтон...
я  каву  п'ю  й  твої  малюю  профілі,
рипить  в  клітинках  стилос-олівець...
ми  -  "інь"  і  "янь",  ми  Фауст  з  Мефістофелем
і  нам  один  без  одного  -  пи..дець...
чи  нам  пороблено,  чи,  може,  нам  наврочено,
чи  нам  написано  на  світовім  даху...
а  я  закохано  і,  може,  трохи  збочено
тобі  запхаю  носа  під  пахву,
торкнусь  грудей,  замкну  в  обійми  талію,
потЯгну  силоміць  під  літній  дощ...
ми  -  пара,  ми  -  Гермесові  сандалії,
відполіровані  тертям  його  підошв...
до  д..пи  все  -  канони,  рими,  розміри,
хто  ж  нас  з  тобов  помістить  у  канон?
ми  -  телеміст  між  Донаг'ю  і  Познером,
хиткий  та  міцно  зв'язаний  понтон...
ми  -  "інь"  і  "янь",  ми  -  божевілля  й  стриманість
пожежа  та  заряджений  брандспойт,
ми  -  вперті  шкіри  у  долонях  римарів,  
контрабандист  (це  я)  і  ти  -  checkpoint

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834673
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.05.2019
автор: Redivivus et ultor