Я завеснію пролісковим дзвоном,
Перетворюсь з зернини в колосок.
Листком осіннім пролечу пероном
І віхоли нагряну голоском.
Я прагну світ цей поміняти з часом:
Холодний вітер на тепло душі,
Щоб чорний ворон не лякав нас басом
І тихо спочивали комиші.
Поліном бути хочу я для ватри,
Щоб, як згоріти, то всьому – до тла.
Не хочу жити довго, аби тліти,
Прагну вогню, а не лише тепла.
І саме в цьому відчуваю щастя,
Сім’я, робота, сад в цвіту і сон.
Життя прижить, коли мені так вдасться,
Тоді кажу вам, друзі: - Я, барон!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834742
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.05.2019
автор: Віталій Назарук