Д[i]ощить-дощить-дощить-дощить !
І небо вже немов пожежний
гасить-гасить-гасить-гасить
людську агресію необережно.
То певно кара вища за гріхи -
природи око всюдисуще.
-Дощить-дощить-дощить-дощить... -
сумної вісті дріботять із суші.
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834748
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.05.2019
автор: Мандрівник