Мені б думок важких прогнати рій,
Коли міняє доля звичний крій.
До рук Твоїх тулитися, Всевишній,
Змітати з підсвідомості все лишнє.
І днину зустрічати, наче птаха,
Ніхто ще не назвав її – невдаха…
Увись злітати світлими думками,
А смуток – в ирій, разом із роками…
До світла і любові – у безмежність,
Де не хвилює вже необережність.
Звільнитись від усього, жити вільно
В святім блаженстві, не у божевіллі.
Мені б звільнитись від земних кайданів,
Отих набутих, а не Богом даних.
Навчитися радіти щохвилини –
Життя ж бо наше надто швидкоплинне…
Мені б…
03 травня 2019
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834796
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.05.2019
автор: палома