Я знову звертаюсь до тебе,країно,
Ще вчора хотілося жити,скажи?
Чому вона стала тепер на коліно?
Я прошу сьогодні - його накажи.
Вдова плаче,чуєш,сиріт так багато,
Їм було по двадцять,та вже в небесах…
Куди,моя мамо,подівся мій тато?
Куди,Україно?...питаю,це жах…
Я знову звертаюсь,бо завжди з тобою,
Скажи мені,ненько,скажи,я прошу?
Не хочеться жити,повір, із ганьбою,
О,Боже,чому?Чому це пишу?
Той ,,братський сусід’’,та щоб він сказився,
Та скільки синів ще загине в бою?
Чому так,питаю,він тут народився,
Ти чуєш,чому він так рано в раю?
Заплакане небо,земля плаче нині,
Заплакана мати,дитина в землі,
Та як їй одній,скажи,у хатині,
Чому так,питаю,живемо у злі?
Ти в сльзах,Україно,та він наживався,
Москальською жив,тебе обкрадав.
Українцем,ти чуєш,ніколи не звався,
Багато в житті я собі пригадав.
Майдан промайнув,там сотня небесна,
Та й хряк вже давно на російській землі.
Скажи,бюрократе,скажи мені чесно,
Коли посміхнеться матуся мені?
26.04.2019.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834802
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 07.05.2019
автор: Володимир Олійник