Коли мене віднесуть
За двері дубові,
Не забудьте пом’януть
Простим, щирим словом.
А ви в злагоді живіть,
Єднайте родину,
Укріпіть і збережіть
Неньку Україну.
У російське братство йти?
Користі не буде.
Вони нелюди й кати
Каїни й Іуди.
Україну ці кати
Гнуть уже не вперше,
Та однак вони брати,
Правда, менші,
Яким треба у хліві
Їсти із корита,
То ж до поки всі живі
Треба ката бити.
Хай отрута їх зміїна
На них і подіє.
Їм ганьба, що в України
Вбивають надію.
А донецьких русколизів
Треба так провчити,
Щоб до скону пам’ятали,
Як різню чинити.
В домовинах хай ослизнуть
Іроди погані:
І донецькі русколизи
І їх шеф Путанін.
За своїх синів героїв
Помоліться Богу,
Щоб знайшли вони, здорові
Додому дорогу.
Будьте чесні, працьовиті,
Сильні і єдині –
В мирі будем тоді жити.
Слава Україні!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834807
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 07.05.2019
автор: САВИЧ