Помалу зникає пам'ять жива.
Не дивно, роки вже минули.
І рясно буяє зелена трава,
Де окопи військові були.
Та нині згадаймо героїв усіх,
Які боронили родину.
І показали приклад всім тим,
Хто нині стоїть до загину.
І хто би які слова не казав,
Немає морального права!
Сказати : ти не за тих воював,
Не була то твоя держава!
Хто каже таке, той дурний чоловік.
Не лиш за союз воювали.
За сім'ї ішли, не дивились на вік,
І на того кому слугували.
А зараз сидять на трибунах одних
Червоні й повстанські солдати.
І разом згадують з сумом всіх тих,
Хто боронив свою мати.
Тож, ГЕРОЇ, уклін вам низький!
Ми всіх вас завжди пам'ятаєм.
Ваш подвиг нашому серцю близький,
Його без кінця поважаєм.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834851
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.05.2019
автор: П’еро