Летять літа… Із кожним роком менше
Солдат стає, що знищили фашизм.
Нема колон із ветеранів більше,
Що у боях творили героїзм.
Вся кров річками витекла у море,
А та, що в полі, маком проросла.
Роки біжать, та не тускніє горе,
Війна і нині ще у нас жива.
Крокують одиниці - ветерани,
В окремих ще карбована хода.
Хоча ятряться їхні й нині рани,
Душа ж у ветеранів молода.
Шануймо! Поклонімось ветеранам!
Не зупинити пройдені літа…
Земля ніколи не загоїть рани,
Така війна залишиться свята.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834860
Рубрика: Поетична мініатюра
дата надходження 08.05.2019
автор: Віталій Назарук