Пасти волів наказувала мати
Поклавши сухаря в стару торбину.
На цілий день, босоніж аби з хати
Погнала в поле рідную дитину.
Поїдь, ще доню, в чужИні порви чай
Бо гарною у матері вродилась.
Сестричку свою старшу виручай
Аби без чоловіка не лишилась.
Й отак ціле життя - бо менша.
Усе віддай, нічого не скажи.
Танцюй під чужу дудку ніби гейша,
А свої рани мовчки залижи.
Немає вже тебе, моя бабусю.
Тяжке життя судилося тобі.
Та як згадаю, завжди посміхнуся
Бо запалила в нас ти чесності вогні.
Дала любов, опору та підтримку.
Нагодувала щастям із борщем.
І зігрівала теплотою взимку,
Закривши від снігів добра плащем.
Ми не забудем, будем пам'ятати
Твої пухкенькі руки і вуста.
Слова підтримки та смішні цитати
В серцях назавжди твоя постать проросла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834886
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.05.2019
автор: Болтян Світлана