Під темним небом від грози на лузі
Пелюстя розпустив червоний мак,
А небеса похмурі лляють сльози
За тими, хто пішов… Кого нема…
Не повернути… Зберігати пам’ять!
«Ніколи знов» щоб цього не було.
Буяють маки, ніжно серце ранять,
Водночас наповняючи теплом.
© Володимир Верста
Дата написання: 08.05.19
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834930
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 08.05.2019
автор: Володимир Верста