Буває, що несуть мене чубаті хвилі
Призахідного сонця, що удалині,
У миті незбагненні й серцю дуже милі,
Я мчуся радісно назустріч їм в човні.
Лоскочуть синій обрій сонцесяйні блиски,
У гості кличе мальовничий краєвид,
Навколо розлітаються солоні бризки,
У задумі стоїть нахилений бескид.
Вітрів прадавніх наймудріші шепотіння
Переливаються у знаки потайні —
Історії щемкі передають з тремтінням,
Які віршуються натхненно у мені.
І я пірнаю у живильно-чисті води,
Знаходжу острови — там бачу інший світ,
Безмежним морем насолоджують свободи,
Тебе запрошую в космічний зореліт.
11/04/19
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834956
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.05.2019
автор: Lana P.