Під каштанами провінційного міста
Не второпала полум'яних істин.
Тож бродила, як та химера
Доки стріла випадок, Цербера...
Запросили до кафешантану
У далекий Стамбул.
Мусульманам - бач! Танці - по сану.
Попирається всяке табу.
Тож дівиця летіла над морем
Та й дівиця летіла за горем
Щоб потрапить в розпусти гарем
Щоб потрафить отим феодалам
Що три шкури деруть за тарифами
З діда, баби чи мами задарма.
Тож летіла над морем, над рифами
Вийти з ями боргів баригам...
Пролунала сурма із неба!
Не дивуйся, чому не треба...
Бо в неволю ти скочиш, небого.
На поталу - одна дорога!
За порогом будинку розпусти
Чорт попустить чи Бог допустить?
Cутенера цілуй в уста
А клієнта - допоки лусне!
...................................................
Відпустить із неволі просила
Як та пташка у клітці безсила.
Багатів, між усим, ненажера Рошен.
Було мало щоденно мільйонів грошей!
Монопольно в ресурси Ахметка вчепився.
Олігархи - як черви - у тіло впилися
Та кишіли кліщами в руїні
України, убраній в барвінок
Яка ненькою звалась колись
Злих чи добрих синів колискою.
8 травня 2019 Року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834967
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 09.05.2019
автор: Олег Мінгальов