Твій тихий плач, твоє розбите серце
Ні очі не забудуть, ні душа.
І кожен зойк – немов на рану перцем,
І кожен віддих – як в ребро ножа.
І кожна крапля сліз твоїх, як небо,
Криштальна, із прожилками сльоти.
Нерона спадкоємці йдуть по тебе,
А ти прощаєш їх… А ти.. а ти…
Змінила фарби жовті на черлені.
Чи знає хтось, як я тебе люблю!?
Моя Вкраїно, сонечко у жмені.
Моя Вкраїно, вогнище жалю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835122
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 10.05.2019
автор: Тетяна Волошина