Бога звати Бог .
[b]не Алах , не Ісус , не Римський Папа ...
Книги ( Біблія , Коран , Тора ...) - писали - переписували "під себе" Люди.
Природа Людини - помилятися .
Можливо Автор Біблії написав автобіографічні Розповіді , та Своє бачення Світу ..
Сучасні "Релігії " через 30 - 50 років зникнуть , як зникли релігії до них .
І хто зна - мо на основі Іншої книги створять нову релігію .
наприклад - на основі саги " Зоряні війни" - Створять релігію , де
джедаї - це архангели , падавани - янголи ,
а Сітхи та Імперія - Зло .
[i][/i][/b]
******
Прийдеш у церкву ,
храм , костел -
читай ти Суру
Мухамеда
в Мечеті - "Отче наш "
Молитву - Богу
не попам, "святенникам"
Релігій.
Бо наша
віра не в язику
і не в сутанах
а храми - ті
не власності Людей
******
Я вірю в Бога
і не вірю в церкви
не вірую попам
імамам , Папі .
Мій Храм - не позолота
ритуальних послуг ....
Останній Еллін
Широколопатевий лист рятував від пекучого сонця, але не від в’їдливої всюдисущої задухи, що проникала повсюдно. Хоча десь здалеку й надимали свої перини важкі хмарища, парить так як завше на грозу. Ото полиє так полиє. Загледівся на себе у невеличке джерельне озерце. Вода передражнюючи розтягувала гримаси відображення стрункого легіння , і один із образів богині, яка ніби оце - но вийшла з хвиль і тепер розглядала себе милуючись своєю вродою, не помічаючи молитвенно - зачудованих очей юнака. Він іще надіявся, що останній храм олімпійців, так добротно схований тут –на Кіпрі обезумівші ненавистю до величі краси Афродіти, заражені хворобою варварів – християнством, не знайдуть.
Хоча марно на це сподіватись. Соплеміники знали про,нього, пливли гонимі сліпими. Авгури і жриці покинули Кіпр відпливши хто – зна - куди, щоб десь-інде підтримувати жарину віри, без якої Боги просто помирають . Або теж перехрестяться з часом. Парубок зготувавсь померти, але разом з Афродітою, піти до неї у священні гаї і поля.
Наостанок створив омовіння у Сяючому Джерелі – озері, щоби поринути чистими душею.
Нап'яливши на себе одіж і лати воя – гопліта відчув їх дивну легкість та піднесеність духу. Востаннє вклонився ниц перед Богинею, закохано дивлячись на її статую, возніс до неї свої молитви. Затим не обертаючись пішов геть, навстріч смерті, підспівуючи собі пісні Еллади.
Останній Грек – Еллін зготувавсь до остатнього бою. Ліва рука тримала великий щит, а правиця зжимала списа , на поясі висів короткий меч.
Готовий до кривавого танку. Він станув у найвужчому проході Кіпру по якому ішла стежка, що вела, зміїлась від пристані до храму. Дикуни тут зможуть битись лише по одному –двох. Мало-помалу узбережжя наводнялося натовпом озлоблених, вимахуючих дерев’яними хрестами, що мали постати на місці статуй, постаментів Афродіти , людинками .
Легінь зажурено усміхнувся й поправив на собі зброю, узяв до рук лук зі стрілами. Лише п’ять. Хм. Вони все одно – таки пройдуть.
Тож за для чого він се робить. Але навіщо жити без Неї, Бути рабом Хреста? Ні. Відкинув в’їдливі думки і натягнув тятиву пускаючи стрілу у тих, хто раніше був елінами. Парубок бив списом, штовхав щитом, трощив мечем. На мить навіть здалося неможливе, що отрок відігнав таки охолонувший натовп. Крики, залякування пеклом римського єпископа, що перепинив відхлинувших від самотнього сміливця свіжо навернених „ на істину віру”, повернули ораву назад. Каміння, палиці наперебій вдарили по Греку.
Він лежав горілиць. Збіговисько покинуло його конати, скинувши зі стежки. Тіло поступово охолоджувала смерть, підкрадаючись до серця холодячи кров. Афродіта схилилась над ним, приголубила відганяючи муки болю, і узявши хлопця за руку вийняла із його тіла, й повела за собою небесами за неозорий Олімп, далеко за Вирій.
Еллінські Боги зникали покидаючи Землю, забираючи заразом із собою Гармонію, Волю, Красу, Знання Греції.
Плач і журба заполонили Олімп. Образ з якого – гора очерствіла каменем обернувшись смертною купою землі. Безсмертя дух покинув і її, полинувши услід за Афродітою і душею останнього Грека.
Зевс з болем оглянувсь на свій омертвілий дім, Афіна глушачи сльози зникла услід за ним.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835242
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.05.2019
автор: YarSlav 2018