Поточився солдат, повільно, неохоче упав.
Куля роки його молоді скосила наповал.
Він упав спиною на траву і на віки застиг.
Мимоволі згас останній день всіх сонячних доріг.
Юшила кров темно-червона густа з рани бійця.
Гаснуть зорі , наче свічки від ворожого свинця.
Багатьом не повернутися до рідної хати,
Не побачити неба, ні роду свого, ні матір...
Не всі розуміють цю безмовну солдатську печаль.
З лихим маревом згарищ хитнулась сьогодні мораль.
Перед тими, хто ліг на дорогах гіркої війни
Добре подумай, людино, скільки вже маєш вини!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835363
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 12.05.2019
автор: Маг Грінчук