Толерантність це те, що завжди
Нам боком вилазить віками.
І могильні по світу сліди
Стираються з часом роками.
Ще також байдужість , терпіння
Засіли занадто глибоко.
Втрачаємо власне коріння
І це не стає нам уроком.
Так можна защезнути зовсім
Позбутися пам'яті, мови.
Це статися може невдовзі,
Бо видно вже обриси змови.
Ми в правді шукаємо броду
Потонувши в потоках брехні.
Байдужість, зневіра народу
Це шлях до поразки в війні.
В війні, що віками триває,
Руйнує історію, мову,
Культуру, свідомість вбиває,
Державності нищить основу.
Війна ця щоденно, щомиті
Ведеться навколо і всюди,
Контужені, зранені, вбиті,
З екрану зомбовані люди.
Усюди манкурти, чужинці,
Та нас це чомусь не лякає.
Коли вже збагнуть українці,
Що нас толерантність вбиває!
Вбиває байдужість, терплячість,
По тихому, так як отрута.
Та де ж ті інстинкти звірячі,
Щоби перегризти ці пута?!
Та вовк відгризе собі ногу
Щоб вирватись лиш би з капкану…
А ми, за свою перемогу,
Піднімемо шлунок з дивану?!
12. 05. 2019 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835398
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.05.2019
автор: Мирослав Вересюк