Лежала гілочка бузку на підвіконні,
А вітер пив з неї росу, хтось взяв в долоні.
До серця свого притулив, воно забилось,
Кохаю, враз проговорив, тепло з'явилось.
Палали квіти чарівні неначе ватра,
Бузок коханий ніс мені на кожне свято.
Він мав малинові квітки, немов намисто,
Лягали на папір рядки грайливо - чисто.
І зародилося в душі палке кохання,
Разо́м із ним лились вірші аж до світання.
Як зацвітав бузковий цвіт весняним ранком,
Він з двору пах на цілий світ в туман світанком.
Лилися пахощі бузку і розливались,
Кохані руки до плечей моїх торкались.
Я зашарілася від цього мов зомліла,
Коханням гілочка бузку в душі горіла.
Бузок коханням говорив,слова летіли,
А ми мов птахи нальоту кохання пили.
В обіймах я була твоїх - бузкове щастя
Згори нам сипалось до ніг в гарячих страстях.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835418
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.05.2019
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)