Боляче завжди лише спочатку, а потім, знаєш,
Якось цей біль розповзається смутком безмовним…
Наче, уже і не думаєш, не відчуваєш,
Як твоє тіло з гарячого стає безкровним.
Є розуміння - ти вже нікому нічого не винна,
Ніби... ти йдеш по льоду, а тобі вже й не слизько.
Ти вже давно ні для кого не половина.
Лиш трохи прикро, коли небайдужа колись людина...
Падає низько…
(с) Вікторія Іваницька
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835425
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.05.2019
автор: Victoria Ivanitska