Ти листя осіннє не падай додолу під ноги,
Бо люди ще прагнуть напитися в волю вина.
Лише застели позолотою людські дороги,
Бо завжди приходить за осінню біла зима.
Приспів:
Щоб вітер життєвий, знаходився в нас за плечима,
Була завжди кладка, щоб ми на ній стрітись могли.
Щоб очі твої зустрічались з моїми очима,
А небо і сонце обох від біди берегли.
Зігрій бо надалі осіннім теплом мою душу
І знай що не час ще збиратись у вирій мені…
Я хочу пожити, писати пісні я ще мушу,
Що Богом даються лише на цій грішній землі.
Приспів.
Я долю прошу: попроси в мої осені літа,
А можеш хоча б один день поверни у весну.
Бо осінь хоч тепла, проте в ній душа не зігріта,
Хоч час пробігає, та він не біжить ще до сну.
Приспів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835434
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.05.2019
автор: Віталій Назарук